Океан Ельзи (Вакарчук С.) —
Мукачево

муз. Вакарчук С. / сл. Вакарчук С.

Десь на набережній в Мукачеві,
Там, де душу виймає сакура,
Влаштував би собі побачення
Із собою з вісімдесятих я.
І спитав би у себе хлопчика,
Що побачив мене дорослого,
Чи хотів би він стати голосом
Покоління тих, кому болить?

Приспів:
     Тих, хто не мовчить.
     Я не хочу ніколи існувати без імені,
     Я не хочу ніколи засинати у камені,
     Я нікому не буду
     Віддавати ім’я своє.
     Тим ким я був, тим я і є.
     Тим ким я був…

Десь у Львові на Драгоманова
В паралельному з нами просторі
Побалакав би під каштанами
Із собою із дев’яностих я
І спитав би у того підлітка,
Шо на мене спідлоба дивиться,
Чи хотів би він стати дзеркалом
Покоління тих, кому болить?

Приспів:
   Тих, хто не мовчить.
   Я не хочу ніколи існувати без імені,
   Я не хочу ніколи засинати у камені,
   Я нікому не буду
   Віддавати ім’я своє.
   Тим ким я був, тим я і є.
   Тим ким я був…

Десь у скверику на Подолі я,
Видно здалека сяйво місячне,
Сів би випити під магнолію
Із собою десь із двохтисячних
І спитав би себе натхненного,
Що не дуже уважно слухає,
Чи хотів би він стати пам’яттю
Покоління тих, кому болить?

Приспів:
   Тих, хто не мовчить.
   Я не хочу ніколи існувати без імені,
   Я не хочу ніколи засинати у камені,
   Я нікому не буду
   Віддавати ім’я своє.
   Тим ким я був, тим я і є,
   Тим ким я був, тим я і є.

 Покоління тих, кому болить.

Приспів:
   Тих, хто не мовчить.
   Ми не хочем ніколи існувати без імені,
   Ми не хочем ніколи засинати у камені,
   Ми нікому не будем
   Віддавати ім’я своє.
   Тим ким були, тим ми і є,
   Тим ким були, тим ми і є.
   Тим ким були, тим ми і є,
   Тим ким були, тим ми і є.